31 березня 1972 року з космодрому Байконур за допомогою РН Молнія на орбіту, перехідну до траєкторії до Венери, вивели АМС яка в разі успіху скоріш за все отримала би назву Венера-9. Але через відмову розгінного блоку вона так і залишилася на витягнутій еліптичній орбіті Землі та отримала позначення Космос-482. Навряд чи її творці думали що цей факт згадають через 48 років, але сталося те, що в принципі було неминучим — за оцінками астрономів та спостерігачів супутників схоже настав час повернення станції на Землю.
Власне, на орбіті з апогеєм 2400 км і перигеєм всього 200 км здається залишилося не так вже і багато – основна по масі конструкція з баками та розгінним блоком відокремилися і згоріла в земній атмосфері невдовзі після невдалого старту до Венери. Але те що впаде варте уваги — це власне сам посадковий апарат вагою 495 кг розрахований на існування у щільній та гарячій атмосфері Венери — її температура 470 °C, а тиск 90 атмосфер.
Фото НВО ім. Лавочкіна
Тобто ця штука точно не згорить в земній атмосфері і нас чекає цікаве заняття вгадування де і коли вона впаде на Землю. Поки можна сказати що це відбудеться в смузі від 52° південної широти до 52° північної (це визначає нахил орбіти). А от коли це станеться оцінити складно позаяк темпи втрати енергії (тобто висоти орбіти) визначаються щільністю атмосфери. А це своєю чергою сильно залежить від сонячної активності. Свого часу НАСА не змогли правильно оцінити цей фактор і втратили свою орбітальну станцію Skylab. Тому не дивно, що хоч науковці і очікували падіння “Венери” в 2019-ту та 2020-му роках станція досі на орбіті і досі продовжує гратися в лотерею “на кого ж боженька пошле”.
Малоймовірно що венеріанська станція впаде в населеному районі, але може бути все :). Я думаю, що автори Планети Бурь напевно б написали щось про космічних археологів 21-го сторіччя які героїчно намагаються впіймати цінний артефакт до входу в атмосферу,
промахуються останній момент, але стара станція вмикає автоматику, розкриває парашут і сідає неподалік від Байконуру. Всі витирають сльози, станцію ставлять на постамент як свідка великої епохи! Але в реальності ніяких космічних археологів нема, а орбітальних сміттярів тільки випробовують. На жаль акумуляторні батареї посадкового модуля швидше за все протухли і не зможуть активувати піроавтоматику парашутів. Та і циклограма посадки на Венеру не підходить для Землі…
Отже нас чекає цікаве повернення на Землю старої лавочкінської станції з елементами лотереї :). Треба зазначити що, радянська програма дослідження Венери не була простою, однак її досягнення були безумовними — першим космічним апаратом який досяг поверхні Венери і передав хоч якісь дані з того пекла був посадковий апарат Венери-7. Старша сестра-близнючка невдахи, що повернеться скоро на Землю, Венера-8 без проблем покинула орбіту Землі 27 березня 1972 р., а 22 липня сіла на поверхню Венери та цілих 50 хвилин передавала інформацію з цього інфернального світу.
Всі подальші радянські запуски АМС до Венери, а їх з АМС Вега, які крім Венери досліджували ще й комету Галлея, було ще 10, пройшли успішно. Недо-Венера Космос-482, який ми будемо чекати додому, була останньою невдачею в цій програмі. А РФ між тим за свою самостійну історію не запустили ні одного КА за межі земної орбіти…
Факас про ракети 